Україна стоїть на порозі відмови від поліетиленових пакетів: народні депутати в другому читанні мають розглядати закон, що зафіксує цю відмову. Журналісти Дивись.info розповідають про львівський досвід zero waste.
Чи готові українці змінити свої споживацькі звички? Чи готова торговельна сфера до таких змін? У Львові за останні роки пройшло вже кілька акцій з тимчасової відмови від поліетилену в торговельних мережах і вони продемонстрували низку важливих та неочікуваних результатів.
Чи змінимося ми
Обов’язкова відмова від поліетилену вплине на кожного з нас, адже доведеться змінювати споживацькі звички, а їх, як і будь-які інші звички, змінювати здебільшого болісно. Законопроєкт, який зараз обговорюється перед винесенням на друге читання, заборонятиме обіг надтонких, тонких та саморозкладних поліетиленових пакетів. Наприклад, тих, які ми звикли безкоштовно брати в торгових залах супермаркетів чи під час інших покупок. У разі прийняття закону покупцям та продавцям обов’язково доведеться шукати альтернативу (багаторазова тара, фасовані в папір продукти, екопакети стандартів ЄС тощо), а все це, на перший погляд, викликає незручності чи додаткові витрати. Майбутній закон пропонує за використання забороненого поліетилену штрафувати на 8500-17000 гривень, тож дешеві пакетики можуть обернутися дорогими штрафами. То чи готові ми до змін?
Зображення: Depositphotos (https://ua.depositphotos.com/) Refusal of a plastic bag.
У Львові мешканці доволі свідомі екологічно, адже більшість (70% містян за даними щорічних досліджень якості життя в місті) сортують сміття і майже всі вони (93%) відсортовують в першу чергу пластик. Навіть за таких умов організатори та учасники акцій з відмови від поліетилену, які проходили у місті кілька разів, мали стриманий оптимізм.
Ірина Миронова, голова Zero Waste Lviv, ініціаторка кампанії «Без поліетилену» розповідає: «Акція була просвітницького характеру, ми заохочували всі торговельні мережі придумувати ті заходи, які будуть допомагати їм краще комунікувати зі своїми клієнтами, застосовувати ті засоби мотивації, які вони мають. Разом з тим не було якихось заборон». Навіть попри відсутність прямих заборон на використання поліетилену під час акцій екоактивістка пригадує, що торговельні мережі спочатку боялися нарікань з боку клієнтів: «Але досвід показав, що було багато таких людей, які говорили: ми розуміємо, що нам це поки незвично і незручно, але розуміємо, що це правильно, тому дайте нам трішки часу і зручні засоби, й ми готові переходити. Не йшлося про цілковиту заборону, а більше про свідоме використання цих пакетів».
Були заклики до покупців користуватися багаторазовими торбами, використовувати щипці замість рукавичок, клеїти стікери безпосередньо на товари, а не на поліетиленовий пакетик.
«Також ми робили акцент, що багато овочів чи фруктів не потребують пакування, — додає Ірина Миронова. — Власне, заклики до покупців були такі, аби користуватися за можливістю багаторазовими торбами, використовувати щипці замість рукавичок, клеїти стікери безпосередньо на товари, а не на поліетиленовий пакетик. А вже супермаркети дивилися, які можуть запропонувати системи винагород чи мотивації для клієнтів».
Про позитивні відгуки покупців розповідають і представники львівських торговельних мереж. «Спершу ми пропонували нашим покупцям альтернативні варіанти одночасно із поліетиленовими аналогами. Проте згодом вирішили зовсім вилучили весь «поліетилен» із торгового залу на користь паперових пакетів на касах, пакетиків для овочів та фруктів, вагових товарів, випічки, а також багаторазових щипців для випічки. А на відділі гастрономії ми пропонували покупцям фасувати сир чи готові м’ясні вироби у пергамент, — розповідає PR-менеджер мережі супермаркетів “Арсен” (ТОВ “Альянс Маркет”) Сергій Черешньовський. — Тобто на період акції ми забрали і пакети на касах, і так звані «маєчки» на відділах і навіть поліетиленові рукавички. Залишилися лише пластикові контейнери для кулінарії, свіжого м’яса та риби, оскільки на той час і досі відсутні гідні альтернативи, які б відповідали усім екостандартам та мали прийнятну вартість».
Зображення: Depositphotos (https://ua.depositphotos.com/) Refusal of a plastic bag.
«Відгуків було дуже багато і здебільшого — позитивні. Нам багато писали у соцмережах, дякували, цікавились, чи не плануємо такі зміни впроваджувати на постійній основі, — додає пан Черешньовський. — Щоправда, не всі були готові ось так одразу перейти на альтернативні варіанти. Бували навіть комічні випадки, коли люди шукали вже звичні «маєчки» у торговому залі та навіть скаржилися на їхню відсутність. Але це, вочевидь, відбувалось через звичку, адже ми сприймаємо поліетилен, як дуже зручний та практичний матеріал. І, можливо, через необізнаність від шкоди поліетилену чи недостатню соціальну свідомість».
Чому потрібна відмова від пакетів
Актуальність руху в бік збереження довкілля розуміють дедалі більше країн, де парламенти підлаштовують під нього своє законодавство. Країни прагнуть зменшувати шкідливі промислові викиди, переходити на відновлювальні джерела енергії тощо. Але однією з кричущих проблем досі залишаються побутові відходи і саме тут кожен з нас може, так би мовити, власноруч рятувати планету, а не лише висловлюватися на захист довкілля в соцмережах.
Для українців сміттєва проблема гостро стоїть ще й тому, що у нас більшість відходів (до 95%) досі захоронюються, хоча значна частина з них могла би перероблятися (після сортування) чи перетворюватися на компост. Так за 24 роки (з 1995 до 2019) за даними ГУ Статистики Львівщина накопичила понад 222 мільйони тонн твердих побутових відходів. При цьому при сортуванні та подальшій переробці, на сміттєзвалища відправилося би менше половини від загальної кількості ТПВ.
За 24 роки Львівщина накопичила понад 222 мільйони тонн твердих побутових відходів
Крім того, за даними Мінекології, фактичний коефіцієнт переробки пластикових пакетів у всьому світі становить від 5 до 15 відсотків. Більшість пластикових пакетів, якими користуються українці, неможливо безпечно переробити. Ще одна проблема — оксорозкладні пакети. Екологи та екоактивісти акцентують, що такий вид пластику (який в нас нерідко подають як екологічний) шкодить довкіллю ще більше.
Відтак, закон, що мав би заборонити серед іншого оксорозкладні пакети, екоактивісти всіляко підтримують. Ірина Миронова, голова Zero Waste Lviv говорить: «Найбільш дієвий пункт, який там є — заборона оксорозкладних пакетів. Зараз маємо засилля псевдорішень, коли оксорозкладна добавка додається до пластику і цей пластик через якийсь час розсипається на мікрочастинки. Таким чином він ще більше забруднює довкілля, тому що його не можна зібрати. Ця добавка заборонена в Європейському Союзі і її точно треба заборонити в Україні. Зараз до другого читання тривають дебати щодо того, чи залишати як альтернативу в супермаркетах так звані біорозкладні пакети, які відповідають стандартам ЄС і піддаються промисловому компостуванню. І тут питання з розряду — курка чи яйце. Таких підприємств, які могли би займатися промисловим компостуванням, в Україні вкрай мало. Переробка органіки в нас тільки-тільки починається. І поки не побудується оця належна інфраструктура, не можна вводити вимоги про використання таких пакетів до супермаркетів. Європейський досвід говорить, що використання таких пакетів є дуже важливим інструментом, коли впроваджується система роздільного збору органічних відходів. Тобто, людям це зручно, бо вони купують такі пакети разом з товарами і потім використовують їх же для роздільного збору органіки. Це один з небагатьох випадків доцільності переходу на сертифіковані біорозкладні матеріали».
Таке рішення, звичайно, економічно відіб’ється на продавцях та, як наслідок, цінах на товари. PR-менеджер мережі супермаркетів “Арсен” Сергій Черешньовський пояснює: «Якщо говорити про повну відмову від поліетилену, то це досить дороговартісне питання. Адже усі альтернативні екологічні упакування, які покупець використовує безкоштовно у торговому залі, значно дорожчі за поліетиленові. До прикладу, ціна невеликого паперового пакету у кілька разів перевищує ціну тієї ж «маєчки» з ручками із поліетилену. І значна різниця у вартості між його аналогами і екологічними рішеннями й створює найбільші незручності. До прикладу 100% відмова від поліетилену, тобто використання альтернативних екологічних упакувань на всіх відділах супермаркету, а особливо на кулінарії та м’ясі, може суттєво вплинути на кінцеву вартість продукції для покупця. Ми як відповідальна мережа жодним чином не прагнемо перекладати цю різницю на гаманці наших покупців. На цьому шляху потрібна реальна підтримка і зацікавленість органів влади та держави загалом».
Якщо говорити про повну відмову від поліетилену, то це досить дороговартісне питання. Усі альтернативні екологічні упакування, які покупець використовує безкоштовно у торговому залі, значно дорожчі за поліетиленові.
Пан Черешньовський додає, що не зважаючи на це, зменшити використання поліетилену – реально: “І ми це доводимо на своєму прикладі. В усіх львівських «Арсенах» можна придбати міцні крафт-пакети або багаторазові екосумки на касі, скористатися на відділі випічки паперовими пакетиками та багаторазовими щипцями, запакувати сир чи готові м’ясні вироби у пергамент. І в подальшому плануємо розвиватись у цьому напрямку”.
Бути екосвідомим – вигідно
Цю тезу на власному прикладі демонструє екоактивістка, львів’янка Діана Попфалуші. Діана вже кілька років намагається споживати свідомо та екологічно, зокрема мова й про відмову від одноразового пакування та поліетилену. «Я почала активно жити концепцією Zero Waste з 2016 року, відтоді я намагаюся вдосконалити мій побут, мінімізувати відходи, але якщо щось не виходить, то це теж нормально, бо всі ми — люди й не треба себе сварити за те, що сміття колись приносим до хати, — розповідає Діана Попфалуші. — Ми на двох людей виносимо свій смітник раз на 4 місяці. Чому, бо багато чого купується без пакування, і більшість походів за продуктами планується. Те пакування, яке використовую, здебільшого переробляється, в першу чергу це картон і папір, метал-алюміній і пластик трьох типів (1,2 і 5), які можна здати на переробку.
Багато чого купую без пакування, а те пакування, яке використовую, здебільшого переробляється
На початку було складно, тому що треба було продумувати заздалегідь: це треба взяти, це взяти, прикупити щось, все налаштовувалось протягом двох років. Спочатку для покупок я пошила собі торбинки сама зі старого простирадла. Або, наприклад, принесли знайомі якийсь контейнер і він у мене далі використовується, тобто намагаюся з тих речей, які в мене вже є, використовувати якомога більше. Потім ти собі на районі шукаєш різні “точки”. Біля мене є купа маленьких МАФів, там можна купити все, починаючи від насіння чіа, нуту, сочевиці чи квасольки — все у свою тару. І навіть останні півроку вони почали продавати багаторазові торби, бо до них приходять зі своєю тарою. Тобто, це не проблема, люди починають до цього звикати.
Потім тобі стає набагато простіше, це дозволяє ретельніше планувати покупки, це мені спрощує життя, бо я не ходжу по супермаркету хаотично. Крім того, якщо брати продукти на вагу в супермаркеті, ти економиш, бо є продукти, які в упаковці будуть коштувати більше, ніж на вагу в своє пакування. І зараз багато закладів, наприклад, на напої з собою у власну тару дають знижку. Магазини біля мого дому також дають мені знижку, якщо я зі своїм контейнером приходжу, бо то їм економить пакетики – і це теж приємно».
Чи допоможе іншим львівський досвід
Львівський досвід вчергове став прикладом для інших міст. «Кампанія була загальноміською, але за рахунок того, що результати однієї з торгових мереж — це був “Ашан” — дуже їх самих вразили, були запити з інших міст провести такі самі дні там, тобто львівські супермаркети стали пілотними майданчиками для національних мереж, — пригадує Ірина Миронова, голова Zero Waste Lviv. — Коли проводився Всесвітній день відмови від поліетилену, позитивний досвід нашої акції у Львові вже був, тому ми поширювали інформаційні матеріали та заклики до торговельних мереж по всій Україні приєднуватися і теж зменшувати кількість поліетилену в торговому залі та комунікувати зі своїми клієнтами з приводу зменшення використання поліетилену».
Певні алгоритми зі зменшення кількості поліетилену в торгівлі, які були відпрацьовані активістами у Львові, можуть стати в нагоді іншим українським містам та іншим торговельним мережам. І почати цей перехід можна ще до того, як парламент розгляне та прийме закон про відмову від поліетилену.
Як додає Ірина Миронова, активістам більше йдеться не про заборону, а саме про усвідомлену відмову людей від шкідливого поліетилену. «Наприклад, ми спрямовували свої зусилля на зміну стандартів обслуговування. Якщо раніше вони більше заохочували до споживання пакетів — на касі обов’язково питали, чи вам пакет потрібен, та певний час вважалося гарним сервісом, коли касир сам на касі запаковував у додаткові пакетики певні групи товарів – то тепер ми говорили з супермаркетами й просили їх не робити цього додаткового заохочення, — розповідає голова Zero Waste Lviv. — Також можна зменшувати кількість поліетилену у торговому залі, коли стоять, наприклад, такі стенди з рулонами одноразових пакетиків й люди підходять і з задоволенням багато-багато їх намотують. Ми пропонували ставити більш поодинокі стенди, коли треба навіть інколи почекати хвилинку, поки людина перед тобою візьме собі пакет. Тобто фактично створити мікронезручність користуватися одноразовими пакетами і, звичайно, на касах не запаковувати додатково в поліетиленові пакети і не заохочувати до купівлі додаткових пакетів. Так в деяких супермаркетах зараз говорять “дякуємо, що користуєтесь своєю торбою!” Тобто відбувається зміна цих скриптів і стандартів обслуговування».
Виконавчий комітет Львівської міської ради навіть кілька років тому прийняв постанову про обмеження використання поліетилену. Щоправда вона носить рекомендаційний характер, хоч і дає торговельній сфері певний сигнал. Зрештою, Львів уже кілька років живе з прийнятою концепцією Zero Waste — тобто нуль відходів. Серед основ концепції — роздільний збір та сортування сміття, переробка пластику, компостування тощо. Багато в чому успіх міської екологічності залежить від інфраструктури (контейнери для роздільного збору, компостувальна станція, сміттєпереробний завод). У Львові наразі діє лише роздільний збір сміття та компостування органіки, а обіцяний сміттєпереробний вже котрий рік “завис” на етапі конкурсів та проєктних погоджень, лише 25 березня депутати нарешті заклали в бюджет розвитку кошти, спрямовані на цей завод. Та не лише інфраструктура має вирішальне значення у відмові від поліетилену, успіх ідеї як ніколи залежить і від ставлення самих жителів, які готові поводитися більш екологічно.
Проект «Donbas Media Forum та міжрегіональне співробітництво для виробництва якісного контенту для Сходу України» впроваджується за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
